- несення
- -я, с., чого.Виконання певних обов'язків, доручень і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
несення
Смотреть что такое "несення" в других словарях:
несення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
бенефіцій — я, ч. 1) В період раннього середньовіччя у Західній Європі – землеволодіння, яке дарував король (інший великий феодал) у довічне користування васалу за умови несення військової чи адміністративної служби. 2) Послуга, пільга, привілей, що… … Український тлумачний словник
вноситися — (уно/ситися), иться, недок., вне/сти/ся (уне/сти/ся), внесе/ться, док. 1) кому і без додатка. Внаслідок довгого несення ставати важким; втомлювати вагою кого небудь. 2) тільки недок. Пас. до вносити … Український тлумачний словник
караул — у, ч., розм. 1) Те саме, що варта 1); сторожа, чати. 2) Збройний підрозділ для охорони військових об єктів або для віддавання військових почестей. 3) Несення охорони. 4) Місце, де розташована варта, сторожа. 5) у знач. виг. Ґвалт, пробі; рятуйте … Український тлумачний словник
лен — у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей … Український тлумачний словник
рангоут — у, ч., мор. Сукупність круглих дерев яних балок і сталевих труб, що становлять частину оснащення судна і призначені для несення вітрил, встановлення сигнальних вогнів, антен, вантажопідіймальних пристроїв і т. ін … Український тлумачний словник
фі — I невідм., с. В Англії за часів феодалізму – спадкове земельне володіння, надане сеньйором своєму васалу за несення певної служби. II незм., виг., розм. Вираз презирства … Український тлумачний словник
винесення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
